* Реклама: Отличный бесплатный хостинг! *


ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ

Історія
Символи Казанківщини Мозаїка років


Погода в Украине

Офіційний сайт Казанківської селищної ради

Офіційний сайт Казанківської ЗОШ №1

БИБЛИОТЕКАРЬ.РУ: электронная библиотека. Книги по истории, религии, культуре, искусству



 МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов  

ІСТОРІЯ КАЗАНКІВЩИНИ
  
Миколаївська область (Україна) Казанка розташована на берегах річки Висуні (притока Інгульця), в 130 км. від Миколаєва. Відстань до залізничної станції Казанка на лінії Миколаїв-сортовий - Долінська 9 км. Територія, на якій знаходиться Казанка, була заселена в глибокій старовині, про що свідчать виявлені на його околиці залишки стоянки епохи мезоліту (близько 10 тис. років тому), а також п'яти поселень епохи бронзи (II тисячоліття до н. э.) біля самої Казанки і сіл Лазарівки і Чабанки. Виникла Казанка на початку XIX ст.. У 1800 р. тут з'явилися перші поселенці селяни-однодворці (одна з категорій державних селян, що склалася з нащадків російських людей служивих; більшість з них мала лише двір звідси і назва), яких царський уряд переселив з Курської губернії.

Оскільки вони прибули сюди в день релігійного свята Казанської богоматері, селище почало називатися Казанським, а пізніше Казанкою. У 1815 р. в нім налічувалося 786 однодворців. Вони платили подушну подать і виконували повинності. Займалися головним чином скотарством, а також землеробством. Досить розвиненим було борошномельне виробництво. У селі налічувалася 13 вітряних млинів. З січня 1829 р. Казанку перевели на положення військового поселення в ній розмістився один з ескадронів уланської дивізії Бугської. У 1844 р. тут налічувалося 4490 чоловік населення. Жителі Казанки, як і інших військових поселень, ділилися на дві групи: поселяни-господарі і їх помічники, з одного боку, і постояльці, яких містили перші, з іншого. Все життя поселенців регламентувалося статутами. Круглий рік вони навчалися військовій справі, у зв'язку з чим землеробські роботи проводилися несвоєчасно. Діти військових поселенців з семирічного віку зараховувалися в школи кантоністів, а з 18 років у військові частки.

Протягом цілого століття в Казанці був відсутній медичний пункт. Приходська школа відкрилася в 1849 р. Кількість учнів було дуже обмеженим. Так, в 1861 р. школу відвідувало всього 30 чоловік, причому серед них жодної дівчинки.

Після ліквідації в 1857 р. військових поселень Казанка стала державним селом. На початку 60-х років XIX ст.. Тут налічувалося 685 господарств з 4487 жителями. Згідно закону 1866 р. про поземельний пристрій державних селян за казанківцями збереглися всі, що знаходилися до цього в їх користуванні землі, але за них вони повинні були вносити до казни щорік державну оброчну подать. Земля знаходилася в користуванні общин (їх було вісім) і ділилася між ревізськими душами. Два-три рази в десятиліття відбувався переділ. Так в матеріалах земського подвірного перепису 1883 р. указувалося: "Казанка колишнє військове поселення. Користування землею зрівняльне, але ті, хто має силу, захоплюють по 100 і більш за десятин". У 1884 р. в Казанці проживали 6144 чоловік.

З 1887 р. державних селян перевели на викуп. Жителі Казанки зобов'язані були викупити біля держави свої наділи. Викупні платежі на 45 % були більше оброчної податі. Розвиток капіталістичних стосунків в сільському господарстві виявився і у зростанні товарного землеробства. У 80-і роки Казанка стає крупним, відомим на півдні Росії ринком найму робочої сили. З різних губерній сюди йшли тисячі людей в надії знайти роботу. Частка з них наймалася до кулаків в самій Казанці.

Тільки у липні 1898 р. у них батрачили 218 чоловік з Київської, Полтавської, Чернігівської, Орловської і Могильовської губерній. Річний заробіток чоловіків складав 62 крб., жінок 40, підлітків 22 крб.

А тим часом ціни на ринку були дуже високими: кінь коштував 60 крб., пара волів 140-210 крб. Орендна плата за землю зросла з 70-х років XIX ст. на початок XX ст. в середньому з 3 до 12,5 крб. за десятину, а продажна ціна на землю піднялася з 41,4 до 152,3 рубля.

Багато прийшлих селян, а також місцеві жителі трудилися на споруді залізниці Харків - Миколаїв. На ній була побудована залізнична станція Казанка. З відкриттям в 1873 р. руху поїздів із станції відправлялися до Миколаєва близько 2 млн. пудів зерна в рік. У селі швидко розвивалося борошномельне виробництво. Тут налічувалися 58 вітряних і один паровий млин. Торгувало близько 50 лавок. Щорік проводилося по три ярмарки. В результаті вживання заможними господарями сільськогосподарських машин покращувалася обробка землі. Вони отримували вищі урожаї, ніж інші селянські господарства. Так, в 1901-1909 рр. врожайність пшениці на землях бідняків і кулаків складала відповідно 27-45 і 50-67 пудів з десятини, ячменю 29-60 і 65-75 пудів.

Зростання врожайності давало можливість багатим землевласникам розвивати товарне зернове господарство. Казанка стала значним торгівельним центром.

Тільки на її базарах в 1902 р. продавалося товарів на суму 310-629 крб. Щорік тут збиралося 5 ярмарків. У 1909 р. із залізничної станції Казанка було вивезено 2,9 млн. пудів хліба, більше 100 тис. пудів муки, а прибуло сюди 26 тис. пудів заліза, 2,3 тис. пудів сільськогосподарських знарядь. Через станцію відправлялося більше 400 тис. пудів будівельних матеріалів і ввозилося близько 200 тис. пудів лісу.

У 1905 р. в Казанці налічувалося 12 кузень, 8 кравецьких, 11 шевських, 30 ткацьких майстерень. Напередодні першої світової війни в Казанці проживало більше 10 тис. чоловік. У селі налічувалося 1857 житлових будинків і землянок, з них 1812 жалюгідні будиночки, криті соломою і очеретом. 32 будинки мали залізну крівлю, 12 дерев'яну і один будинок був під черепицею.

Приймальний спокій відкрився тут тільки в 1904 р. Приміщення на чотири ліжка орендувалося біля місцевого кулака.

Через рік приймальний спокій припинив своє існування унаслідок відмови Елізаветградській управи повіту відновити контракт про найм приміщення для нього, тому що господар цього приміщення зажадав надбавки орендної плати в сумі 100 крб. У двох церковноприходських школах, земському і двокласному міністерському училищах навчалося 431 людина, що складало 30 % від спільної кількості дітей шкільного віку. У 1894 р. Елізаветградські земські збори повіту ухвалили відкрити в Казанці бібліотеку і виділили для цієї мети 75 крб. Проте здійснити це не удалося через відсутність приміщення. В цей же час в селі діяли дві православні церкви і молитовний будинок. 25 січня 1920 року в Казанку вступили частини прославленої 45-ї дивізії на чолі з І. Э. Якиром. Був утворений ревком, потім в квітні відбулися вибори постійних органів влади.

У березні 1923 р. Казанка стала центром Казанківського району.

Під керівництвом партосередку, що оформився в травні 1920 р., при активній участі членів КНС, створеного тоді ж, в селі розвернулися аграрні перетворення. На підставі закону Всеукрревкома про землю від 5 лютого 1920 р. трудове селянство отримало по 2 десятин землі на їдця, сільськогосподарський інвентар. Цю роботу проводила створена в квітні волосна земельна комісія з числа безземельних і малоземельних селян. В кінці 1920 р. для надання допомоги селянству трудящого сільськогосподарськими знаряддями в Казанці відкрився прокатний пункт. У 1921 р. за ініціативою комуністів і членів КНС організувалися перші сільськогосподарські об'єднання "Воля", "Весела Висунь" та інші, в кожне з яких входило по 5-10 сімей.

Районна партійна організація, райвиконкому приділяла постійну увагу відновленню господарства в селах району. З 1925 р. в Казанці почали створюватися товариства по спільній обробці землі (ТОЗи). У 1925 р. тут з'явився перший трактор. У селі працювали лікарня на 20 ліжок і амбулаторія, де трудилися дві лікарки, два фельдшери, акушерка і п'ять медсестер. У трьох початкових і семирічних школах 24 вчителі навчали 560 учнів.

Три рази в тиждень в місцевому кінотеатрі із залом на 250 місць демонструвалися кінофільми. До 1935 р. в Казанці налічувалося 11 колгоспів ім. Леніна, "Заповіт Ілліча", ім. Петровського, ім. Чапаєва, ім. Ворошилова, ім. Жовтневої революції, "Влада Радам", ім. Р. Люксембург, "Червоний прапор", "Перекоп" і "Третій вирішальний". У 1935-1936 рр. всім їм вручені державні акти на вічне користування землею. До вересня 1930 р. Казанківський район входив в Криворізький округ.

У лютому 1931 р. район був ліквідований, і Казанка увійшла до складу Долінського району (з лютого 1932 р. Дніпропетровській області). У січні 1935 р. знову утворився Казанківський район, спочатку Дніпропетровської, а з жовтня 1937 р. Миколаївської області.

Напередодні Великої Вітчизняної війни в Казанці проживало 10,6 тис. чоловік. 14 серпня 1941 р. село окуповували німецько-фашистські війська. У березні 1944 р. війська 3-го Українського фронту розвернули бої за звільнення Миколаєва. 9 березня вранці до околиці Казанки підійшли 135-а і 3-а танкові, а також 56-а мотострілкова бригади 23-го танкового корпусу (командир генерал-лейтенант Е. Р. Пушкін), 28-й гвардійський окремий важкий танковий полк (командир полковник Б. Н. Чикин).

В результаті тригодинного бою противник втратив близько тисячі солдатів і офіцерів, більше сорока танків, декількох сотень автомашин. При в'їзді в Казанку з боку Кривого Рогу на місці, де відбувався танковий бій з фашистами, в 1972 р. на честь воїнів 23-го танкового корпусу встановлений танк Т-34 під номером "271" (командир І. І. Каліна), в числі перших що прорвався в розташування ворога при звільненні сіла.

Символи Казанківщини

Герб Казанки
Герб

Прапор Казанки
Прапор


Кнопка на наш сайт!

Неофіційний сайт Казанківського району!

Праздники Украины